заскавучати

і заскавча́ти, -чу́, -чи́ш, док.

1) Завищати, виявляючи радість, задоволення (про собаку). || Почати скавучати, скавчати, жалібно завити (про собаку). || перен., зневажл. Жалібно закричати, заплакати (про людину).

2) перен. Почати видавати високі, різкі звуки (про предмети).